Листя осіннії кружаться, падають, Немов сірим ключем летять вдалині. Природа вся меркне і завмирає, І сповіщає, що скоро зима.

Життя, ніби літо, так швидко проходить, Немов човен, що на хвилях пливе. З кожним днем далі його відносить, Човна, в простори життя – океан.

Там я зіллюся з всіма святими, В вічних оселях Бога – Отця. Там вже не буде днів рахування, Там в Бога вічне життя без кінця.

Листя все крутиться, спокійно падає. Скоро прийде вже сива зима. О, не сумуй, душе, бо життя вічне нам Дане Спасителем Христом назавжди.