[5/14]
source: https://rave.dj/gxWU-1e9Bcm1Ww

Мірча Еліаде у своїй праці "Народження і переродження" писав, що "суть обряду військового посвячення полягала в ритуальному перетворенні молодого воїна на дикого хижого звіра". Метою такої ініціації було не лише переймання тваринної грізності та безстрашності, сили та витривалості; це був такий "магічно-релігійний досвід, який докорінно змінював спосіб буття молодого воїна. Так він міг переінакшити свою людяність, отримати доступ до тієї агресії й люті, які робили його схожим на хижака".

Образ воїна-звіра, звичайно, не є унікальним індоєвропейським феноменом. Найвідомішим його прикладом стануть, напевно, африканські чоловіки-леопарди. Утім, принаймні непрямі докази схожого ритуалу існують практично в усіх індоєвропейських народах; там же, де ми цього не маємо, це тому, що ми практично не маємо свідчень про язичницький період цього народу. Так, вовк/собака є улюбленою твариною в індогерманців, докази цього маються в стародавній Германії, де також були воїни-ведмеді. (узято та адаптовано з The One-eyed God: Odin and the (Indo-) Germanic Männerbünde, by Kris Kershaw)