У 1859 році М.Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська) їде зі своїм чоловіком Опанасом Марковичем за кордон.
Під час перебування в 1859—1867 рр. у Франції, Німеччині, Швейцарії, Італії пише багато творів. Серед них соціально-проблемне оповідання, трагедія «Ледащиця» (1861).

"Оповідання Марко Вовчок нікого не залишали байдужим. Навколо її творчості розгоралися запеклі суперечки, зав’язувалися літературні бої.
Твори молодої письменниці часом піддавалися нападкам з боку окремих критиків, що зумовлювалося або незгодою з їх демократизмом, гостротою викривальної спрямованості, або з нерозумінням їхньої художньо-естетичної природи. Так О. Дружинін вважав викривальне зображення письменницею панів нетиповими «мерзотно-огидними епізодами», а М. Де-Пуле називав кращі твори збірки «Народні оповідання» «нехудожніми» (із інтернету).